19 жовтня 2007 р. у ході неформального Самміту ЄС у Лісабоні (Португалія), глави держав та урядів країн-членів ЄС змогли досягти політичної згоди стосовно змісту Договору про реформи ЄС – нового основоположного договору ЄС, у рамках якого відбудеться масштабне реформування інституцій Європейського Союзу.
Даний документ є компромісною редакцією попереднього проекту Конституційного договору ЄС.
Конституційний договір, затверджений восени 2004 року главами держав та урядів країн ЄС, мав впровадити докорінне удосконалення інституційної структури ЄС в умовах 25 і більше країн-членів. Разом з тим, включення до проекту Конституційного договору положень, яким значно посилювалась влада наднаціональних структур ЄС, зробили процес його ратифікації проблематичним.
У зв’язку із провальними референдумами у Франції та Нідерландах процес ратифікації Конституційної угоди був призупинений. Спеціальне засідання Європейської Ради (Саміту ЄС) у травні 2005 року прийняло рішення про так званий «період роздумів», у ході якого мала бути здійснена переоцінка проекту угоди та проведені публічні консультації для врахування думки громадян ЄС.
Переломним етапом у процесі здійснення інституційних реформ ЄС стало головування ФРН у першому півріччі 2007 року. Протягом цього періоду уряд ФРН зумів сформулювати оновлену концепцію нового установчого договору ЄС під назвою «Договір про реформу ЄС» та запропонувати зміни до його тексту, які б дозолили забезпечити його ратифікацію всіма державами членами. Ця концепція та пакет змін були ухвалені під час чергового засідання Європейської Ради (Самміту ЄС) 23 червня 2007 року, яка затвердила узгоджений політичний мандат національним делегаціям держав-членів на переговори щодо тексту нового договору. Ці переговори проводились в рамках спеціальної Міжурядової конференції ЄС (МУК), котра розпочала роботу 23 липня ц.р.
Протягом 4-місячної роботи Міжурядової Конференції ЄС на технічному рівні вдалось погодити запропоновані Німецьким головуванням зміни та доповнення до первісного проекту Конституційної угоди ЄС.
Результати роботи МУК були розглянуті на неформальному саміті ЄС (18-19 жовтня 2007 році, Лісабон). У результаті було схвалено проект нового Договору про реформи
Наступним етапом роботи над договором є його формальне підписання на черговому саміті ЄС 13 грудня 2007 року (м. Лісабон).
Дотримання такого графіку дозволить відвести цілий рік для ратифікації нового Договору державами-членами ЄС з тим, щоб забезпечити набуття чинності Договором не пізніше 2009 року, тобто до чергових виборів до Європейського Парламенту.
Як випливає з риторики офіційних чинників ЄС, видозмінений проект основоположного договору ЄС у вигляді Договору про реформи дає змогу врахувати застереження громадськості держав-членів ЄС та уникнути повторення фіаско з ратифікацією Конституційної угоди. Водночас, за оцінкою експертів, за виключенням певних принципових елементів політичного характеру, текст Договору про реформи ЄС зберігає структуру та майже 90 відсотків змісту Конституційної угоди. Чи не найважливішою структурною відмінністю Договору є те, що він не матиме форми якісно нового тексту з атрибутами конституційного акту конфедеративного об'єднання (формат колишньої Конституційної угоди), а набуде традиційного формату Договору про зміни та доповнення до чинних установчих договорів ЄС.
Відсутність у проекті атрибутики конституційності (офіційна символіка, опис основних прав та свобод людини тощо) дозволяє застосувати більш легку форму його ратифікації державами-членами ЄС, а саме – затвердження національними парламентами. Це, в свою чергу, дозволяє прогнозувати позивні перспективи його ратифікації, за умови офіційного підписання Договору на грудневому Саміті ЄС.
У загальних рисах, компромісні домовленості нового Договору про реформи є такими:
1. Відмова від ухвалення установчого договору ЄС у форматі Конституційної угоди, яка б інтегрувала діючі установчі договори (Договір про Європейське Співтовариство та Договір про Європейський Союз). Натомість пропонується повернутися до усталеної практики ухвалення нового договору, котрий вносить зміни до існуючих установчих договорів. За оцінками оглядачів, зміст нового договору на 90 відсотків відображатиме зміст проекту Конституційної угоди.
2. Запровадження нової системи ухвалення рішень установами ЄС на основі принципу "подвійної більшості" (55% від кількості держав-членів та 65% від кількості населення держав-членів). Втім, за наполяганнями Польщі, нова система голосування застосовуватиметься лише з 2014 року з додатковим перехідним періодом до 2017 року (впроваджується механізм блокуючої меншості).
3. Відмова від "конституційної" термінології у назві Угоди, назвах актів ЄС, а також застосування нової термінології для посади «міністра закордонних справ ЄС».
4. Відмова від положення, яке стосується символів ЄС.
5. Відмова від положення про пріоритет законодавства ЄС. Замість цього планується використовувати визнані чинними договорами та судовою практикою принципи пріоритету законодавства ЄС з усіма його обмеженнями (принципи субсидіарності та пропорційності тощо).
6. Заміна повного тексту Хартії фундаментальних прав ЄС на посилання на відповідні міжнародні документи, що матиме аналогічний юридичний ефект.
7. Включення критеріїв приєднання нових держав-членів до тексту угоди на основі Копенгагенський критеріїв.
8.Згадка у тексті угоди нових викликів для майбутнього розвитку ЄС, таких як енергопостачання, кліматичні зміни або нелегальна міграція.
9. Запровадження системи винятків та вилучень зі сфері дії положень угоди для окремих держав-членів ЄС ("різношвидкісна інтеграція").
Підписання і набуття чинності Лісабонським договором (далі - Договір) відіграє значну роль в розв'язанні конституційної кризи в ЄС.
Можна вважати, що відновлення інституційної спроможності Союзу органічно функціонувати для 27 держав-членів стане його головним здобутком.
У свою чергу, це закладе потенційну інституційну перспективу для подальшого розширення ЄС для майбутніх кандидатів на членство, в тому числі України. Підтвердження цьому є і відсутність у тексті прямих заперечень щодо подальшого прийому нових членів.
Разом з тим, недоліком Договору можна вважати те, що він не зможе замінити собою Конституційний Договір ЄС (як єдиного нормативного акту вищої юридичної сили), який був покликаний значно спростити і кодифікувати первинне право ЄС. Передбачається, що Договір розв’яже конституційну кризу шляхом перенесення основних положень Конституційного Договору ЄС в два основні установчі договори ЄС: 1)Договір про ЄС (далі - ДЄС), і 2) Договір про Співтовариство (нова назва – Договір про Функціонування ЄС (далі - ДФЄС). У результаті, ініціатори цієї реформи сподіваються уникнути головної загрози конституційній реформі ЄС – проведення національних референдумів з питання ратифікації Договору.
Зміни до існуючих установчих договорів ЄС можуть бути ратифіковані законодавчими органами держав-членів. Тим не менше, загроза зриву процесу ратифікації Договору залишається
Разом з тим, перші відгуки офіційних чинників та ЗМІ країн-членів ЄС свідчать про загалом позитивне ставлення євроспільноти до ухвалення Договору. Домінує думка про те, що Європа тепер є більш підготовленою для того, аби протистояти викликам глобалізації і що після остаточного узгодження усіх питань щодо нового інституційного документа, Євросоюз має повернутися до проблем, які більш турбують пересічних громадян Європи, включаючи питання енергетичної політики, кліматичних змін, безробіття, а також перспективи подальшого розширення ЄС.
Загальні висновки
1) Критерії отримання членства в ЄС стануть значно жорсткішими через те, що інституціям ЄС надані значно ширші дискреційні повноваження по регулюванню процесу розширення ЄС, у порівнянні з тим, як це було за старої редакції ст. 49 ДЄС. Зокрема, положення про повагу країною-кандидатом цінностей ЄС дає можливість інститутам ЄС контролювати хід політичних і правових реформ у країні-кандидаті впродовж тривалого процесу ведення переговорів про вступ. Стаття 2 ДЄС містить перелік загальних цінностей ЄС без фіксації їх змісту і згадки інституцыъ ЄС, який може давати тлумачення змісту загальних цінностей. Таким чином, країна-кандидат зобов'язана не тільки імплементувати acquis ЄС, але і значну частину міжнародного законодавства. У разі здійснення країною-кандидатом дій, що суперечать зовнішній політиці ЄС (наприклад, невидача міжнародних військових злочинців міжнародному трибуналу урядом Сербії, порушення прав національних меншин в Туреччині) інституції ЄС можуть оголосити такі дії такими, що суперечать загальним цінностям ЄС та / або перешкоджають отриманню членства в ЄС країною-кандидатом.
2) Так звані «копенгагенські критерії» членства в ЄС, прийняті Європейською Радою отримали юридичне закріплення в ст. 34 ДЄС. Це означає, що Європейська Рада, швидше за все, і далі удосконалюватиме і уточнюватиме критерії членства в ЄС. Європейська Комісія розроблятиме детальний зміст всіх елементів критеріїв членства ЄС і процедури моніторингу за їх виконанням країнами-кандидатами. Не виключено, що під тиском зовнішніх і внутрішніх політичних обставин Європейська Рада буде вимушена доповнити існуючі критерії членства новим критерієм «спроможність до розширення» ЄС (absorbtion capacity), тим самим блокувавши або значно ускладнивши вступ будь-якої країни-кандидата до ЄС.
Серед інших нововведень Договору (щодо отримання членства в ЄС) доцільно відзначити те, що згідно нової редакції ст. 10(4) ДЄС будь-яке законодавство, прийняте в рамках процедури просунутої співпраці між державами-членами ЄС не є частиною acquis, яке країни-кандидати повинні імплементувати. Це означає, що якщо, наприклад, деякі держави-члени ЄС зважаться на поглиблення співпраці в області боротьби з міжнародним тероризмом, вдосконаленням енергетичної безпеки тощо, то країна-кандидат не зобов'язана приєднуватися до цих ініціатив на момент вступу в ЄС.
Джерело - офіційний веб-сайт Міністерства закордонних справ України www.mfa.gov.ua
| 
