Персональный сайт

НАТО чи Росія?

eurointegration — Mon, 22 Sep 2008 10:58:03 GMT

НАТО чи Росія?

Останнім часом теми "зради національних інтересів", "агентів Кремля" чи "руки Вашингтону" стали чи не основними політичними лозунгами суб’єктів вищої політичної ліги.

Очевидно, що експлуатація таких лозунгів стане основою майбутніх можливих позачергових парламентських виборів, відтіснивши на задній план питання мови чи регіонального самоврядування.

Основними опонентами в цих питаннях будуть, як водиться, президент зі своєю командою та Партія Регіонів. Хоча Тимошенко та БЮТ займають демонстративно нейтральну позицію, президентська сторона саме позицію прем’єра виставляє, як прокремлівську.

Очільники ж Партії Регіонів декларують власну позицію на підтримку політичного та військового нейтралітету країни.

Незважаючи на такі та інші заяви різних сторін, політиків та політологів (як відомо, заявам політиків вірити не можна, а українських – тим паче), умовно вважатимемо, що Ющенко є прихильником євроатлантичної інтеграції, Янукович – проросійської політики, Тимошенко – державного нейтралітету.

Спробуємо розібратися в аргументаціях всіх основних сторін щодо напрямку зовнішньої політики України: євроатлантичного, проросійського та нейтрального. Для цього використаємо так званий SWOT-аналіз.

SWOT — метод аналізу в стратегічному плануванні, суть якого полягає в розділені факторів та явищ на чотири категорії: Strengths (Сильні сторони), Weaknesses (Слабкі сторони), Opportunities (Можливості) и Threats (Загрози).

Цей акронімможе бути представлено візуально у вигляді таблиці:

	Позитивний вплив	Негативний вплив
Внутрішнє середовище	Strengths	Weaknesses
Зовнішнє середовище	Opportunities	Threats

Отже, по порядку.

Євроатлантичний напрямок розвитку України:

Позитивний вплив

Негативний вплив

Strengths

- Участь найсильнішому та найвпливовішому військовому блоці світу,

- Надійний військовий захист та політична підтримка на випадок конфлікту,

- Економія бюджетних коштів відносно високого рівня військового розвитку,

- Впровадження сучасний військових технологій.

Weaknesses

- Необхідність проходження етапу ПДЧ,

- Низька підтримка ПДЧ та вступу до НАТО серед населення,

- Можливий регіональний розкол України та оголошення регіональних суверенітетів, особливо в Криму,

- Загострення проблем навколо базування Чорноморського флоту РФ.

Opportunities

- Перспектива вступу до ЄС та введення безвізового режиму з ЄС,

- Збільшення західних інвестицій у розвиток економіки,

- Розвиток європейських стандартів життєдіяльності країни.

Threats

- Загострення відносин з РФ до рівня ворожих,

- Введення візового режиму з РФ,

- Реальна небезпека втрати суверенітету над Кримом та Севастополем,

- Реальна небезпека військового конфлікту з РФ,

- Згортання економічних зв’язків з РФ, підвищення цін на газ до рівня європейських,

- Внутрішній економічний саботаж на підприємствах, що належать російським бізнесменам,

- Втягнення в можливі військові дії НАТО та небезпека стати мішенню з боку ворожих до НАТО країн та рухів.

Найбільша проблема полягає в тому, що реально наразі Україна має військову загрозу тільки з боку Росії, а приєднання до ПДЧ, з одного боку, значно загострить цю загрозу, з іншого – аж ніяк від неї не захистить.

Не мають право відповідальні політики наполягати на приєднанні до НАТО, не маючи гарантій від потенційної загрози з боку Росії!

Чи завжди президент виконує свої обіцянки та дотримується даних ним гарантій?

Проросійський напрямок розвитку України:

Позитивний вплив

Негативний вплив

Strengths

- Участь в регіональному військово-економічному блоці,

- Економічні та політичні преференції з боку РФ,

- Збереження безвізового режиму з РФ,

- Зменшення небезпеки військового конфлікту з РФ.

Weaknesses

- Категоричне не сприйняття такого вектору розвитку в західних та центральних районах України, регіональний розкол,

- Згортання демократичних принципів та небезпека встановлення авторитарного маріонеточного режиму,

- Небезпека втрати економічного суверенітету.

Opportunities

- Перспектива реанімації СНД та подальшого об`єднання з Росією,

- Доступ до ринків збуту в РФ,

- Збільшення інвестицій з боку РФ.

Threats

- Згортання відносин з ЄС та США, втрата перспектив євроінтеграції та введення безвізового режиму з ЄС,

- Реальна небезпека втрати суверенітету над Кримом та Севастополем залишається,

- Консервація політичної та економічної відсталості України,

- Загроза втрати національної ідентичності.

Основна загроза такого вибору – консервація України, як країни третього світу, васально залежної від Російської Федерації з усіма наслідками. Україна матиме тимчасові економічні переваги у вигляді відносно дешевих енергоносіїв, але такі "переваги" лиш законсервують існуючу неефективність економіки.

В той же час проросійська зовнішня та внутрішня політика України далеко не означатиме відмову Росії від територіальних посягань на Крим та схід України.

Нейтральний статус України:

Позитивний вплив

Негативний вплив

Strengths

- Проведення самостійної зовнішньої політики,

- Неучасть в будь-яких конфліктах третіх сторін, зменшення загрози тероризму,

- Збереження перспектив євроінтеграції,

- Зменшення загрози військового конфлікту з РФ,

- Зменшення загрози втрати суверенітету над Кримом та Севастополем.

Weaknesses

- Необхідність самостійного несення витрат на утримання та розвиток збройних сил, консервація технічної відсталості ЗС,

- Послаблення перспективи вступу до ЄС,

- Відсутність сильних союзників на міжнародній арені.

Opportunities

- Можливість встановлення добросусідських нейтральних відносин з як з країнами ЄС, так і з РФ,

- Збереження економічних преференцій з боку РФ.

Threats

- Незахищеність від загроз з боку третіх країн,

- Певним чином консервація відносин з ЄС та США,

- Загроза консервації політичної та економічної відсталості України.

З аналізу видно, що нейтральний статус не має очевидних переваг, але й не несе явних загроз. Просто в такому разі успіх чи не успіх України всередині країні та в міжнародних відносинах залежить від самої України, а не від дядечки Сема чи "старшого брата".

Центр Разумкова із 2002 року веде моніторинг ставлення громадян України до вступу до НАТО. Що цікаво, за часів помаранчевого пронатовського президента кількість як прихильників, так і противників вступу до НАТО практично не змінилась і складає відповідно біля 20% і біля 55%.

Звичайно є регіональні відмінності, але і на заході України кількість прихильників вступу до НАТО складає ледь половину загальної кількості опитуваних.

Опитування щодо військової підтримки Росії в разі конфлікту з НАТО, дало наступні результати: тільки біля 24% опитаних вважають за необхідне підтримати Росію.

Переважна більшість українців (біля 60%) вважають за необхідне дотримуватись нейтрального статусу, або бути посередником у конфлікті!

В чому може бути основна причина такої обережності та пацифічності українців? Очевидно, що біля 60% українців розуміють, що зближення України з однією із сторін, НАТО чи Росією, автоматично означатиме загострення відносин із іншою.

Причому загострення відносин з РФ несе небезпеку суверенітету і територіальній цілісності країни. І ніхто: ні президент України, ні Держдеп США, ні НАТО не гарантують Україні захист від можливих посягань РФ. Грузія – тому приклад.

Чи не варто, в такому разі, політикам покластися на колективний розум та природній інстинкт самозбереження більшості українців? Також в цьому сенсі: чи можна назвати розумною та патріотичною політику Саакашвілі, що призвела до фактичної та юридичної втрати суверенітету Грузії над Південною Осетією та Абхазією?

Чи відновить вступ до НАТО територіальну цілісність Грузії?

Чи готовий президент (чи Кириленко, Балога, Криль та інші) відповідати за втрату Криму та виникнення військового конфлікту з РФ на території України за аналогією із Грузією, та загострення регіональних протиріч в Україні, наполягаючи на приєднанні до ПДЧ в НАТО? Адже ПДЧ і членство в НАТО – це далеко не одне і те ж!

Розумна істота відрізняється від нерозумної здатністю до апроксимації. Тобто до аналізу та прогнозу. Чомусь в контексті поточної ситуації а державі вираз "розумна влада" не дуже підходить до того, що відбувалося та відбувається в Україні.

Сергій Сорока, для УП

Джерело - http://pravda.com.ua/news/2008/9/22/81590.htm

Візит керівника НАТО до Тбілісі на підтримку Грузії

eurointegration — Tue, 16 Sep 2008 08:24:16 GMT

Генеральний секретар НАТО Яап де Гооп Схеффер, перебуваючи в Грузії, закликав Росію виконати всі положення угоди про припинення вогню, яку підписали дві країни.

Пан Схеффер також сказав, що має застереження щодо того як Росія виконує пункти угоди і подальші домовленості, досягнуті за участі ЄС і які дозволяють російським військам залишатися в Абхазії та Південній Осетії.

Але він заперечив повідомлення про те, що він ніби-то назвав домовленості такими, що суперечать пізніше укладеній угоді про припинення вогню.

Яап де Гооп Схеффер: «Позиція НАТО була чіткою з самого початку - застосування Росією збройних сил було непропорційним, і Росія повинна виконати усі складові плану з шести пунктів, які були досягнуті за участі французького президента Саркозі як президента ЄС».

Перед відльотом з Брюсселя, Яап де Гооп Схеффер підкреслив свою опозицію до присутності Росії в Грузії.

В інтерв’ю Файненшіл Таймс Яап де Гооп Схеффер скритикував угоду, укладену за посередництва ЄС, яка дозволяє російським силам залишатися в Абхазії та Південній Осетії.

Інтерв'ю в ФТ читати тут

Проте згодом у повідомленнях агентства Рейтер пан Яап де Гооп Схеффер заперечив, що критикував європейську угоду, сказавши, що лише висловив стурбованість тим як Росія її втілює.

Попередній мирний план з шести пунктів, підписаний в серпні, закликав всі сторони відійти на позиції, які вони утримували до конфлікту.

Російський міністр закордонних справ Лавров, який відвідує сепаратистські регіони Грузії, твердить, що Росія залишить там понад 7 тисяч солдатів.

Однак, як передає з Тбілісі кореспондент Бі-Бі-Сі, НАТО сьогодні у Грузії не для того, щоб запропонувати альтернативний мирний план, делегація радше подивиться, як відбудувати інфраструктуру, як військову так і цивільну, і як просуватися в питанні амбіцій Грузії вступити до альянсу.

Цей крок викликає різку опозицію Росії, і члени НАТО не об’єднані у своєму ставленні до цього питання.

Президент Грузії Саакашвілі у понеділок заявив, що сподівається, що візит керівника НАТО до Тбілісі прискорить просування країни до НАТО.

Проте, перше засідання комісії НАТО-Грузія, за словами кореспондентів, навряд чи приведе до чітких обіцянок членства Грузії в Альянсі.

ЄС надає Грузії допомогу і надсилає спостерігачів

Тим часом ЄС оголосив про надання 500 мільйонів євро допомоги на відбудову Грузії.

Європейський комісар Беніта Ферреро-Вальднер сказала, що кошти підуть на допомогу переміщеним особам, на економічну відбудову та створення нової інфраструктури.

У Брюсселі міністри закордонних справ ЄС мають визначити процедуру розташування 200 спостерігачів у буферних зонах, які мають спостерігати за дотриманням угоди про припинення бойових дій у Грузії.

Очікується, що спостерігачі мають бути розміщені довкола Південної Осетії та Абхазії до 10 жовтня, коли Росія має завершити виведення свого війська.

Наразі незрозуміло чи буде дозволено спостерігачам входити на територію Південної Осетії та Абхазії, де розміщені значні військові сили Росії.

Джерело: http://www.bbc.co.uk/ukrainian/world/story/2008/09/080915_georgia_nato_is.shtml

Лідери сподіваються на новий етап взаємовідносин Європейського Союзу та України

eurointegration — Thu, 11 Sep 2008 17:19:10 GMT

9 вересня Президент Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозо відвідає Париж, де візьме участь у 12-му щорічному Самміті ЄС-Україна. Його супроводжуватимуть Комісар з питань зовнішніх відносин та Європейської політики сусідства Беніта Ферреро-Вальднер та Комісар з питань зовнішньої торгівлі Пітер Менделсон. Україну представлятиме Президент Ющенко, якого супроводжуватиме Міністр закордонних справ Володимир Огризко. Саме напередодні Самміту ЄС та Україна досягли важливої згоди щодо назви нового договору, який відтепер буде називатися "Угода про асоціацію". Самміт надасть можливість відзначити суттєвий прогрес, якого протягом року сторони досягли в контексті переговорів із цієї угоди. Окрім цього, під час Самміту розглядатиметься можливість початку візового діалогу із довготерміновою перспективою встановлення взаємного безвізового режиму між ЄС та Україною. Таким чином лідери сподіваються на оновлення та поглиблення відносин із Україною.

Напередодні Самміту, Президент Баррозо сказав:

“Сьогодні Європейський Союз і Україна повинні виконати спільні зобов’язання щодо поглиблення стосунків і посилення взаємних зв’язків, шляхом завершення роботи над Угодою про асоціацію. Ця Угода, що вимагатиме докладання суттєвих зусиль від обох сторін, надасть реальні переваги всім нашим громадянам“.

Беніта Ферреро-Вальднер, Комісар з питань зовнішніх відносин та Європейської політики сусідства додала:

“Рік тому ми не могли сподіватися, що переговори за нової угодою просунуться настільки далеко . Ми попередньо завершили роботу за розділами, що стосуються політичного діалогу, зовнішньої політики та політики безпеки, юстиції, свободи та безпеки та, з широкого кола питань, що стосуються економічного співробітництва. Початок візового діалогу із довготерміновою перспективою започаткування взаємного безвізового режиму у відносинах ЄС та України – ще одна ознака справжньої та практичної відданості ідеї поглиблення наших стосунків з Україною. Проте, для того, щоб це поглиблене співробітництво стало насправді успішним та змогло надати максимальні переваги для громадян, ключового значення має політична стабільність в Україні”.

Пітер Менделсон, Комісар з питань зовнішньої торгівлі, зазначив: “Глибока та повномасштабна угода про зону вільної торгівлі є суттю тієї згоди, якої прагнуть ЄС та Україна. Йдеться не тільки про прискорення наших торгівельних та інвестиційних потоків. Це відзнака політичної і економічної інтеграції, що продовжує здійснювати Україна на шляху до глобальної економіки, і глибоких партнерських стосунків із ЄС".

Керівники Європейського Союзу скористаються цією нагодою з тим, щоб продемонструвати постійну підтримку процесу економічних та політичних перетворень, що відбуваються в Україні. Окрім цього, буде здійснено огляд досягнень за останній рік за великим спектром питань, де Європейський Союз та Україна вже тісно співпрацюють, серед них – енергетична сфера, торгівельні відносини, юстиція, свобода та безпека.

Зрозуміло, що міжнародні питання також будуть серед найголовніших на порядку денному Самміту в контексті конфлікту в Грузії та візиту Президента Саркозі, Президента Баррозо та Верховного Представника Європейського Союзу до Москви і Тбілісі 8 вересня.

Загальна інформація

Угода про асоціацію замінить Угоду про партнерство і співробітництво, що діє з 1998 року. Угода охоплює чотири основних напрямки: (i.) політичний діалог та зовнішня політика і політика безпеки; (ii.) питання юстиції, свободи і безпеки; (iii.) економічне та секторальне співробітництво та (iv.) створення глибокої та повномасштабної зони вільної торгівлі. З моменту початку переговорів в 2007 році було проведено дев’ять раундів переговорів. Попередньо досягнуто домовленості стосовно перших двох напрямків в повному обсязі та за більшістю питань, що відносяться до економічного та секторового співробітництва. Переговори із Зони вільної торгівлі продовжаться в 2009 році, оскільки вони розпочались, щойно було прийнято рішення щодо вступу України до Світової організації торгівлі.

ЄС є найбільшим торгівельним партнером України. Обсяг торгівлі ЄС-Україна досяг понад 34 млрд. євро в 2007 році, і протягом останніх років темпи зростання були постійними і виражалися двозначними цифрами. ЄС без сумніву є найбільшим іноземним інвестором в економіку України. За даними Державного комітету статистки України, в 2007 році загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну склав 29.5 млрд. доларів США, або 636.5 доларів США – на одного мешканця. Цей приріст становив 36.5% з січня 2007 року. Найбільше прямі іноземні інвестиції спрямовувались до фінансового сектору, далі йдуть – внутрішня торгівля, нерухомість, металургійний сектор, харчова промисловість, виробництв напоїв та цигарок, будівництво та машинобудівельна галузь. Для ЄС Україна є 16^ою серед найбільших торгівельних партнерів та 13^ою за обсягами експортним ринком.

ЄС – найбільший донор України. Обсяги допомоги, виділеної лише Європейським Союзом з 1991 року, дорівнюють 2,8 млрд. Євро, а національні бюджети надання допомоги (в межах інструменту Європейської політики сусідства) за останні року збільшились втричі (із 40 млн. Євро в 2002, до 138,6 млн. євро – у 2008 році, включаючи асигнування на фонд розвитку державного управління). Це включає і допомогу в межах програми Taciс (разом із національними, регіональними, прикордонними компонентами і заходами з ядерної безпеки), а також макрофінансову допомогу і підтримку в межах тематичних бюджетів, таких як Європейська ініціатива з демократії та прав людини (EIDHR), міграція, надання притулку, охорона навколишнього середовища. Європейська Комісія також щорічно робить внески до Науково-технологічного центру України (STCU), метою діяльності якого є недопущення розповсюдження технологій та практичного досвіду, пов’язаного із зброєю масового знищення. Більш докладну інформацію можна отримати в узагальненій таблиці, що додається.

В сфері ядерної безпеки, ЄК з початку 90-х років надає суттєву допомогу Енергоатому – оператору атомних електростанцій в Україні, з метою покращення експлуатації станції до рівня, що відповідає міжнародно-визнаним стандартам безпеки. Окрім цього, ЄК є одним із найбільших донорів проектів, пов’язаних із рекультивацією Чорнобильської зони. Внески робляться або у формі прямого фінансування, або до фондів, розпорядником яких виступає ЄБРР.

Фінансовий пакет Індикативної програми Інструменту Єврейської політики сусідства 2007-2010 років становить 494,5 млн. євро, починаючи із асигнування 120 млн. євро в 2007 році. На додаток до цих асигнувань, Річна програма дій 2007 року, була збільшена на 22 млн. євро за рахунок виділення коштів в межах фонду розвитку державного управління. Ці кошти передбачено для компоненту Програми дій, пов’язаного із енергетичним сектором. Сума асигнувань, передбачених для 2008 року становить 122 млн. із додатковими 16,6 млн. євро - за рахунок коштів фонду розвитку державного управління.

Більш докладно: http://ec.europa.eu/external_relations/ukraine/index_en.htm

http://ec.europa.eu/eurostat

Чейні: країни НАТО готові прийняти Україну

eurointegration — Mon, 08 Sep 2008 05:34:57 GMT

Перебуваючи в Італії, куди пан Чейні вирушив після візиту до Києва та країн Кавказу, він сказав, що союзники з Північно-Атлантичного альянсу висловили свою згоду на вступ України та Грузії до НАТО.

Питання про План дій щодо членства України і Грузії у НАТО (ПДЧ) було перенесено на розгляд на грудневому самміті альянсу.

Тим часом, Народний рух України на чолі з Борисом Тарасюком заявив, що вступ України до НАТО є життєво необхідним.

Пана Тарасюк заявив на засіданні Центрального проводу НРУ, що геополітичне становище України позначене браком можливостей самостійно гарантувати свою безпеку.

Щодо можливості нейтралітету Борис Тарасюк каже, що за сучасних умов він політично, економічно та у плані безпеки – не вигідний.

Джерело: http://www.bbc.co.uk/ukrainian/domestic/story/2008/09/080907_cheney_nato_kk.shtml

Азербайджанові потрібні гарантії безпеки США

eurointegration — Thu, 04 Sep 2008 08:45:05 GMT

http://www.bbc.co.uk/ukrainian/indepth/story/2008/09/080903_azeri_cheney_bt.shtml

Азербайджанський політолог Вафа Ґулузаде - президент Фонду політичних досліджень держав каспійського регіону, колишній державний радник президента Гейдара Алієва із зовнішньополітичних питань.

Розмову вів Фідель Павленко.

Бі-Бі-Сі: Дікові Чейні, можливо, логічніше було почати турне з Грузії. Чому він почав саме з Азербайджану?

Вафа Ґулузаде: Гадаю, тому, що Грузія вже стала об’єктом агресії з боку Росії, а Азербайджан поки що ні. Тому його візит до Баку цілком виправданий, адже усі комунікації енергетичні розпочинаються саме в Азербайджані, потім йдуть територією Грузії і далі на європейські ринки. Гадаю, Дік Чейні занепокоєний можливими загрозами для нафтогазових комунікацій, що існують в Азербайджані. Росію дратує те, що ці комунікації йдуть в обхід її території. Росію дратує і сам візит Діка Чейні - про це вже заявили і віце-прем’єр Сергей Іванов, і секретар Ради безпеки Росії Ніколай Патрушев. Я вважаю таку політику Росії безпосередньою загрозою безпеці Азербайджану і цілого кавказького регіону. Росія загалом, як на мене, обрала агресивний курс і на Кавказі, і в Прибалтиці, і щодо України. Тому пан Чейні під час своїх візитів обговорюватиме питання регіональної та енергетичної безпеки.

Бі-Бі-Сі: Що ж є головню темою переговорів – безпека суто енергетичних проектів чи безпека регіону взагалі?

Вафа Ґулузаде: Гадаю, безпека в цілому, оскільки без неї не може бути жодної енергетичної безпеки. У Грузії бомби падали поруч з нафтогоном Баку-Тбілісі-Джейхан, там було розбомблено азербайджанський термінал Кулеві, висаджено у повітря залізницю, якою йдуть до Поті цистерни з нафтою. Тому потрібна загальна безпека. Росія ж трактує енергетичну безпеку, як транспортування енергоносіїв виключно своєю територією, своїми трубопроводами. Москва вмовляла Баку продати їй увесь азербайджанський газ, вона виступала проти нафтогону Баку-Джейхан, переконуючи натомість обрати маршрут Баку-Новоросійськ. Тобто у Росії накопичилося достатньо претензій до Азербайджану, і це, як на мене, становить реальну загрозу. Лише якщо у випадку з Грузією Росія безпосередньо ввела свої війська, то у випадку Азербайджану такою агресією може стати штучно створений і контрольований Москвою конфлікт у Нагірному Карабаху. Окупація 20% нашої території - це результат російської агресії, і Вірменія тут - лише інструмент в руках Москви. Саме Росія фактично блокує врегулювання.

Бі-Бі-Сі: Ви згадали напади на об'єкти енергетичної інфраструктури у Грузії. Чи у самому Азербайджані це не підірвало довіру до Грузії, як надійної транзитної країни?

Вафа Ґулузаде: Росія насправді саме цього і домагалась. Але Азербайджан не хоче знову ставати колонією Росії. Бо саме цього прагне Росія у ставленні до Грузії, Азербайджану чи України. Ну, яке їй діло, чи будуть ці країни членами НАТО, наприклад. Це суверенне право будь-якої незалежної держави - обирати свій шлях. Але Росія залишається імперією з імперським мисленням. Щойно вона оговталася від кризи і наростила м’язи за рахунок нафтодоларів, вона знову повернулася до своєї історично-закарбованої політики придушення сусідів - політики від часів царизму до радянської доби. Звісно, для таких маленьких країн як Азербайджан - це справжня загроза.

Бі-Бі-Сі: Наскільки візит до Баку є спробою Чейні заспокоїти Азербайджан, мовляв, ви теж важливі, ми вас не дамо нікому образити?

Вафа Ґулузаде: Ви абсолютно вірно визначили головну мету візиту Діка Чейні - надати Азербайджанові гарантії безпеки. Я лише сподіваюсь, що ці гарантії спрацюють. Я давно передбачав і прогнозував битву за Кавказ. Росія свого часу програла чимало позицій, але тепер намагається поступово їх відвоювати. Спочатку Кавказ, потім Україна і Прибалтика. Але це росіянам просто не дадуть зробити - і для цього нам потрібні гарантії безпеки.

Бі-Бі-Сі: Як саме могли би США чи Захід загалом гарантувати безпеку Азербайджанові, або безпеку енергетичним об’єктам? Чи йдеться лише про моральну підтримку, чи ж і про можливу, скажімо, військову?

Вафа Ґулузаде: Щодо Азербайджану існує багато методів. Я вже давно пропонував розмістити на території Азербайджану кілька баз НАТО. Це і військово-повітряна база під Баку, і бази для сухопутних бронетанкових частин в інших регіонах країни. Бо ми насправді у небезпеці, значна частина території вже зараз фактично окупована. Гадаю, така велика країна як США зможе визначити, яку саме систему безпеки найкраще запропонувати для своїх союзників. Бо інший варіант - це повернення до імперії.

Бі-Бі-Сі: А чи президент Алієв і керівництво Азербайджану могли би погодитися на присутність баз НАТО чи США?

Вафа Ґулузаде: Знаєте, я гадаю, що коли з Ільхамом Алієвим буде серйозна розмова про підтримку його особисто і його так би мовити режиму, він би погодився, чому б і ні? Бо інакше він впаде під ударом Росії, адже Росія ним дуже незадоволена. при усіх своїх плюсах і мінусах, Ільхам Алієв - це незалежний президент незалежної держави. А Росії потрібна маріонетка. Тому президенту Алієву варто бути союзником Америки.

Борис Стругацкий: «Впереди – Большое Огосударствление и Решительная Милитаризация»

eurointegration — Thu, 04 Sep 2008 08:39:01 GMT

Борис Стругацкий: «Впереди – Большое Огосударствление и Решительная Милитаризация»

– Уважаемый Борис Натанович, предполагали ли вы, что на Кавказе вспыхнет новая война? Кто виноват в происшедшем –и в какой степени?

– Кавказ балансирует на грани мира и войны с момента распада СССР. Хронический геополитический фурункулез. Время от времени очередной гнойник лопается, и тогда прорывается гной, копившийся десятилетиями, и брызжет кровь ни в чем не повинных. Идет расплата за грехи отцов. Кто виноват? Большевики, поделившие Осетию пополам? Политики, сделавшие равнозначными два противоречащих друг другу принципа: право наций на самоопределение и право государства на территориальную целостность? Саакашвили, дерзко нарушивший «худой мир» в регионе? Россия, за столько лет так и не сумевшая разрешить вызревающий конфликт и даже, по-моему, не пытавшаяся это сделать (из каких-то высших, недоступных мне геополитических соображений)?.. Все виноваты. Не могу придумать ни одного политика, ни одной политической силы, задействованной в регионе, кто не был бы виноват – если не действиями своими, так своим бездействием.

– Должна ли была Россия начинать военную операцию в Южной Осетии или существовал другой выход?

– Не могу представить себе государства, которое в создавшейся ситуации поступило бы иначе. Разве что где-нибудь не в этой жизни. Другое дело последствия. Авторитарному государству вредны маленькие победоносные войны. Они дают ему право одерживать сколь угодно крутые победы над собственной экономикой и вообще над собственным народом. Боюсь, все наши надежды на либерализацию теперь окончательно развеялись в прах.

– Существует ли универсальный ответ на вопрос –что важнее: право на самоопределение или право на территориальную целостность?

– Важнее всего –Сила. Именно она расставляет приоритеты и решает в каждом конкретном случае, кто именно – здесь и сегодня –прав. Юридические дискуссии возможны только в тех геополитических ситуациях, к которым Центры Силы почему-либо равнодушны. Тут даже от ООН может быть некоторая польза.

– Имеют ли те, кто «восстанавливал конституционный порядок» в Чечне, моральное право обвинять других в «военных преступлениях» в Южной Осетии? А те, кто осуждал НАТО за «принуждение к миру» Милошевича – бомбить Тбилиси, Гори и Сенаки?

– О каких «моральных правах» может идти речь, если помнить, что Саакашвили не совершил в Южной Осетии ничего такого, чего не совершили мы 15 лет назад в Чечне? И там и там – сплошное «восстановление конституционного порядка и непримиримая борьба с сепаратизмом». Тут уж одно из двух: или мы правильно (законно, легально, высоконравственно) разобрались с Чечней – но тогда в чем мы можем винить Саакашвили? Либо Саакашвили негодяй, авантюрист, военный преступник – но тогда какими глазами должны мы смотреть на разрушенный Грозный? Два противоречащих друг другу международных принципа столкнулись – а значит, все решает сила и давайте не отвлекаться на мораль. Гораздо полезнее было бы способствовать организации плотного и непрерывного потока информации о происходящем; чтобы не дать народу захлебнуться во вранье; чтобы Сила, и без того почти неодолимая, не сумела вдобавок превратить себя еще и в Правду.

– Большинство граждан, рассуждая о российско-грузинской войне, сегодня ведет себя как при запуске на полную мощность излучения башен в «Обитаемом острове», и только кучка «выродков» отчаянно пытается сопротивляться официальной лжи… Казалось бы, российская власть приучила общество к тому, что лжет во все критические моменты. Так почему сегодня срабатывает пропаганда – неужели после Чечни, Беслана, «Курска», «Норд-Оста» не выработался иммунитет?

– Человек так устроен, что в первую очередь слышит именно и только то, что ему хочется слышать. Это касается и слушателя «Эха Москвы», и постоянного зрителя Первого канала. СМИ не создают мировоззрения, СМИ поддерживают мировоззрение, уже сложившееся. А мировоззрение наше (массовое мировоззрение, я имею в виду) остается тоталитарным. «Нас должны бояться». «Мы самые лучшие». «Хозяин всегда прав, он – орел». «Мы их вздуем на раз». «А чего они!?» На этот нехитрый набор представлений официальная пропаганда ложится, как масло на блин, – легко и нежно: и вот уже готов семидесятипроцентный «одобрямс». А чтобы отсеять ложь, чтобы разобраться в происходящем, надо иметь совсем другой менталитет, надо уметь искать, находить и анализировать информацию, надо быть «выродком».

– Ваше ощущение: все закончилось – или все только начинается и последуют новые попытки избавиться от ненавистного Кремлю грузинского президента?

– Наша политическая элита никогда не согласится выпустить Грузию из сферы своего влияния. Так что все это – на годы и годы. И надежда только на то, что «все проходит».

– «Десятиминутки ненависти» к Грузии и грузинам захлестывают эфир и печатные площади, причем совершенно безнаказанно. Шовинизм стал государственной политикой?

– Иначе и быть не может. Мы ведь уже вернулись в начало 80-х. Дай бог только, чтобы не занесло нас в конец 30-х.

– Вы верили, что Михаила Ходорковского освободят? Если нет, то почему?

– У меня, как и у многих, теплились надежды, связанные со сменой руководства. Очень слабые надежды, и не более того. Теперь надежд не осталось совсем. Разве что режиму понадобится улучшить свой имидж, решительно пострадавший из-за войны. Да только захотят ли они бисер метать? Так ли уж он нужен им, этот имидж? В конце концов – зачем? У России ведь, как известно, только два союзника: наша верная бюрократия и наши доблестные органы.

– То есть на «медведевскую оттепель» вы больше не надеетесь?

– Нет. Никаких иллюзий. Впереди Большое Огосударствление и Решительная Милитаризация со всеми вытекающими отсюда последствиями касательно прав и свобод. Оттепель закончилась не начавшись.

Беседовал Борис Вишневский

№ 62

25 – 27 АВГУСТА

http://www.novayagazeta.spb.ru/2008/62/3

http://khpg.org.ua/index.php?id=1220432983

Висновки головуючої держави з надзвичайної Європейської Ради у Брюсселі

eurointegration — Wed, 03 Sep 2008 08:49:30 GMT

(1 вересня 2008)

1. Європейська Рада серйозно стурбована відкритим конфліктом, який спалахнув у Грузії, насильством та неспівмірною реакцією з боку Росії. Цей конфлікт призвів до великих страждань з обох сторін. Військові дії такого характеру не є рішенням і не є прийнятними. Європейська Рада висловлює жаль з приводу втрат людських життів, страждань, нав'язаних населенню, кількості переміщених осіб та біженців, а також значних матеріальних збитків.

2. Європейська Рада рішуче засуджує одностороннє рішення Росії визнати незалежність Абхазії та Південної Осетії. Таке рішення є неприйнятним, і Європейський Союз закликає інші держави не визнавати проголошену незалежність, а також просить Комісію оцінити практичні наслідки, що виникнуть. ЄС нагадує, що мирне та поступове вирішення конфлікту в Грузії повинно базуватись на повній повазі до принципів незалежності, суверенітету та територіальної цілісності, визнаних міжнародним правом, Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі та резолюціями Ради Безпеки ООН.

3. Європейська Рада наголошує на тому, що всі європейські країни мають право вільно визначати власну зовнішню політику та союзників, водночас поважаючи міжнародне право, принципи добросусідства та мирної співпраці. Це також стосується інтересів безпеки кожної країни, які мають бути врахованими настільки, наскільки поважаються фундаментальні принципи поваги до суверенітету, територіальної цілісності та незалежності держав.

4. Європейська Рада задоволена тим, що договір з шести пунктів, досягнутий 12 серпня завдяки посередництву Європейського Союзу, привів до припинення вогню, покращення постачання гуманітарної допомоги постраждалим та виведення значної частини російських військових сил. Ці домовленості мають бути повністю виконаними. Європейська Рада закликає сторони продовжувати повне і добросовісне втілення договору, який вони підписали. Військові сили, які ще не були відведені до позицій, що вони займали перед початком конфлікту, повинні бути виведені без затримок. Окрім надання допомоги жертвам, нагальною потребою є завершення встановлення механізму міжнародного моніторингу, в якому готовий брати участь ЄС. Це було передбачено п'ятим пунктом договору і має на меті замінити російські додаткові заходи безпеки на території прилеглій до Південної Осетії. Також першочерговим питанням є початок міжнародних переговорів, передбачених шостим пунктом договору, щодо заходів безпеки та стабільності в Абхазії та Південній Осетії.

5. Європейський Союз готовий підтримувати будь-які зусилля щодо забезпечення мирного та поступового розв’язання конфлікту в Грузії, включно з безпосередньою присутністю на місці. З цією метою країни-члени ЄС докладають значних зусиль для зміцнення спостережної місії ОБСЄ у Південній Осетії, надсилаючи спостерігачів та здійснюючи суттєві матеріальні та фінансові внески. Європейський Союз прийняв рішення направити дослідну місію із завданням допомогти зібрати інформацію та визначити можливості збільшення підтримки ЄС на місцях в рамках Європейської безпекової та оборонної політики . Європейська Рада просить відповідні органи Ради Міністрів завершити всі необхідні підготовчі роботи для того, щоб Рада змогла прийняти рішення про направлення спостережної місії до 15 вересня 2008 року, в залежності від розвитку ситуації та в тісній координації з ОБСЄ та ООН. З цією метою Європейська Рада просить Голову Ради та Високого Представника розпочати всі необхідні контакти та обговорення.

6. Європейський Союз вже надав невідкладну допомогу. Союз також готовий надати допомогу для реконструкції Грузії, у тому числі регіонів Південної Осетії та Абхазії. ЄС також готовий підтримувати заходи із зміцнення довіри та розвитку регіональної співпраці. ЄС також вирішив інтенсифікувати відносини з Грузією, включно з процедурою спрощення візового режиму та можливим запровадженням повної та широкої зони вільної торгівлі, тільки-но будуть виконані всі належні умови. Європейський Союз візьме на себе ініціативу зібрати міжнародну конференцію щодо допомоги у відбудові Грузії і закликає Раду Міністрів та Комісію почати підготовку такої конференції.

7. Європейська Рада із занепокоєнням бере до уваги вплив, який мала поточна криза на весь регіон в цілому. Європейський Союз вважає за необхідне більше, ніж завжди, підтримувати регіональну співпрацю та інтенсифікувати свої відносини зі східними сусідами, особливо через свою політику сусідства та розвиток ініціатив «Чорноморська синергія» та «Східне партнерство», які Європейська Рада бажає затвердити у березні 2009 року, і з цією метою Рада просить Комісію подати відповідні пропозиції до грудня 2008 року. В такому контексті Європейська Рада наголошує на важливості майбутнього саміту між Європейським Союзом та Україною, запланованого на 9 вересня 2008 року.

8. Європейська Рада прийняла рішення призначити особливого представника Європейського Союзу для кризи в Грузії та просить Раду Міністрів здійснити всі необхідні погодження.

9. Нещодавні події відображають потребу Європи інтенсифікувати свої зусилля в напрямку посилення безпеки енергопостачання. Європейська Рада пропонує Раді Міністрів у співпраці з Європейською Комісією оцінити ініціативи у цій сфері, зокрема стосовно диверсифікації джерел енергоресурсів та шляхів їх постачання.

10. Через кризу в Грузії відносини між Європейським Союзом та Росією опинилися на перехресті. Зважаючи на взаємозалежність ЄС та Росії та глобальні проблеми, з якими вони стикаються, Європейська Рада вважає, що немає іншої бажаної альтернативи міцним відносинам, заснованим на співпраці, довірі, діалозі, повазі до верховенства права та принципах, визнаних Статутом Об'єднаних Націй та ОБСЄ. Саме з такою метою ми розпочали переговори щодо нового рамкового договору між Союзом та Росією в липні цього року.

11. Ми закликаємо Росію приєднатися до нас, зробивши фундаментальний вибір на користь взаємного інтересу, розуміння та співпраці. Ми переконані, що власний інтерес Росії не полягає в ізоляції від Європи. Зі свого боку Європейський Союз продемонстрував прагнення до партнерства та співпраці, дотримуючись принципів та цінностей, на яких він заснований. Ми очікуємо, що Росія буде поводитись відповідально, виконуючи всі свої зобов'язання. ЄС залишатиметься пильним. Європейська Рада просить Раду Міністрів та Комісію провести докладне та поглиблене вивчення стану і різних аспектів відносин Росія-ЄС; ця оцінка має розпочатися зараз та продовжуватись в рамках підготовки до майбутнього саміту, який проходитиме в Ніцці 14 листопада 2008 року. Європейська Рада уповноважує свого голову продовжувати обговорення, спостерігаючи за повним виконанням договору з шести пунктів. З цією метою голова Європейської Ради вирушить до Москви 8 вересня в супроводі Президента Європейської Комісії та Високого Представника. Переговори щодо Угоди про партнерство будуть відкладені до того моменту, поки всі війська не будуть виведені на позиції, які вони займали до 7 серпня.

Лавров: підтримка Саакашвілі - історична помилка

eurointegration — Mon, 01 Sep 2008 13:47:17 GMT

Міністр закордонних справ Росії Серґєй Лавров застеріг Захід від підтримки грузинського керівництва, назвавши таку підтримку помилкою історичного масштабу.

Російський міністр закликав запровадити ембарго на продаж зброї Грузії допоки там не з’явиться новий уряд.

С.Лавров: “Військова допомога, яку Америка надавала режиму Саакашвілі, не виявилася достатнім важелем впливу США на його уряд. Навпаки, вона заохочувала безвідповідальний режим на шляху до авантюр. Привид Великої Гри знову ходить Кавказом. Якщо США та їхні союзники оберуть не свої національні інтереси та інтереси грузинського народу, а оберуть режим Саакашвілі, то це буде помилкою справді історичного масштабу”.

Така заява пролунала перед самітом ЄС у Брюсселі, на якому має обговорюватися криза в Грузії.

Франція твердить, що учасники саміту у понеділок заявлять, що визнання Росією незалежності Абхазії та Південної Осетії є неприйнятним.

Представник міністерства закордонних справ Франції сказав Бі-Бі-Сі, що ЄС також перегляне стосунки з Москвою.

Однак кореспондентка Бі-Бі-Сі у Брюсселі каже, що у той час як ЄС критикує дії Росії в Грузії, навряд чи на саміті йтиметься про санкції стосовно Москви.

Медвєдєв: рішення незворотнє

У неділю президент Росії Дмітрій Медвєдєв заявив, що рішення Росії визнати незалежність Абхазії і Південної Осетії є остаточним і незворотнім.

Президент Медвєдєв застеріг, що Росія готова до дій у відповідь у разі запровадження санкцій ЄС.

Промовляючи на російському телебаченні, він сказав ,що Росія надаватиме військову та економічну допомогу Абхазії та Південній Осетії.

У ЄС є розбіжності

Британія рекомендує повний перегляд стосунків з Росією, а Німеччина закликає утриматися від подальшої ескалації.

Британський прем’єр написав у газеті Обзервер, що він сказав президенту Росії Медвєдєву під час телефонної розмови у суботу, що Росії слід очікувати рішучої відповіді від європейських лідерів.

Тим часом міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмеєр каже, що одноосібні дії як Росії так і Грузії погіршили кризу.

В інтерв’ю одній з німецьких газет (Frankfurter Allgemeine) пан Штайнмеєр каже, що ЄС має зіграти рішучу роль, аби запобігти подальшій ескалації.

Російський посол в Британії Юрій Фьодоров сказав Бі-Бі-Сі, що будь-які санкції завдадуть більшої шкоди ЄС ніж Росії.

МЗС України проти визнання незалежності Осетії і Абхазії

eurointegration — Mon, 01 Sep 2008 06:21:43 GMT

Міністерство закордонних справ України гостро засудило тих українських політиків, які висловилися за можливе визнання незалежності Південної Осетії та Абхазії.

Лідер комуністів Петро Симоненко каже, що його фракція вже внесла таку пропозицію на можливий розгляд у Верховній Раді.

Про можливу підтримку таких кроків висловився також лідер Партії регіонів Віктор Янукович.

Міністерство закордонних справ назвало такі пропозиції провокативними, безвідповідальними і неприйнятними.

Президент Ющенко закликав українських політиків бути солідарними в оцінці в оцінці подій у Грузії.

"Замах на будь-чию територіальну цілісність - це замах на нашу територіальну цілісність. Підрив принципу цільності кордону, єдності країни, її суверенітету - це підрив нашої цільності. Якщо у нас не буде солідарності по цим фундаментальним принципам, я переконаний, що це буде колосальна загроза для стабільності будь-якої території. В тому числі і у нашому регіоні."

Медвєдєв про Грузію: рішення Росії незворотнє

eurointegration — Mon, 01 Sep 2008 06:18:18 GMT

Президент Росії Дмітрій Медвєдєв заявив, що рішення Росії визнати незалежність Абхазії і Південної Осетії є остаточним і незворотнім.

Напередодні надзвичайного саміту ЄС щодо Грузії, що відбудеться у Брюсселі в понеділок, президент Медвєдєв застеріг, що Росія готова до дій у відповідь у разі запровадження санкцій ЄС.

Тим часом напередодні саміту з’явилися розбіжності в позиціях лідерів ЄС.

Британський прем’єр пише, що ніхто не хоче Холодної війни, але далі зауважує, що він сказав президенту Росії Медвєдєву під час телефонної розмови у суботу, що Росії слід очікувати рішучої відповіді від європейських лідерів.

Джерело: http://www.bbc.co.uk/ukrainian/world/story/2008/08/080831_rus_georgia_is.shtml